Які стратегічні наслідки для європейської демократії несе нова директива ЄС щодо регулювання лобізму- коментар Ірини Шаповалової

Ухваливши позицію щодо оновлених правил прозорості для лобізму «третіх країн», Європейський парламент окреслив значно ширшу політичну рамку, ніж просто технічне вдосконалення регулювання.

Рішення відображає усвідомлену потребу ЄС зміцнити власну стійкість до зовнішніх впливів, адже іноземне втручання за останні роки перетворилося на системну загрозу — від непрозорого фінансування аналітичних структур до прихованих спроб формувати зміст законодавчих рішень. У цьому контексті нова директива стає не лише кроком до більшої відкритості, а й елементом захисту цілісності та безпеки політичних процесів у Євросоюзі.

Ключова логіка документа полягає в забезпеченні прозорості у випадках, коли організації, консультанти чи комунікаційні структури діють за дорученням іноземних держав або пов’язаних з ними суб’єктів. Ідеться про дипломатичний інструмент, де ЄС змушений шукати тонкий баланс. З одного боку — необхідність захистити демократичні інституції від прихованого зовнішнього впливу, а з іншого — ризик непомітно перейти межу й створити механізм, який у своїх наслідках нагадує практики маркування “іноземних агентів”, відомі з авторитарних режимів.

ЄС свідомо дистанціюється від таких моделей, оскільки вони часто використовуються для тиску на громадянське суспільство, незалежні медіа та дослідницькі центри, підміняючи поняття прозорості інструментами стигматизації та політичного контролю. Саме тому нові правила чітко обмежують сферу дії: поза регулюванням залишаються будь які форми легітимної міжнародної взаємодії. Такий підхід має забезпечити одночасно захист демократичних процесів і повагу до свобод, що становлять основу європейського порядку.

Я вважаю, що таке посилення політичної суб’єктності України в ЄС, це нові правила прозорості створюють для України більш структуровані умови взаємодії з європейськими інституціями. Вони формують чіткі рамки, у межах яких українські державні та недержавні суб’єкти можуть легітимно впливати на політичні процеси в ЄС і це підсилює сприйняття України як зрілого й відповідального партнера.

Уніфіковані європейські стандарти прозорості дозволяють Україні запобігти будь-яким підозрам щодо непрозорих форм взаємодії, а це вже про закріплення довіри до української дипломатії, що сприяє більш передбачуваній та довірливій співпраці з європейськими регуляторами, парламентськими групами, бізнесом і громадянським суспільством.

Документ ЄС підкреслює, що захист демократичних процесів і прозорість політичних комунікацій — обов’язковий елемент європейської моделі. Для України це означає, що такі стандарти стають частиною «політичної моделі» країни на шляху до членства. Водночас це дає Києву можливість позиціонувати себе як того, хто готовий інтегрувати європейські правила, а не лише адаптуватися до них.

У межах нових правил дипломатичні та політичні комунікації України в Брюсселі отримують чітке й безпечне регуляторне підґрунтя. Це важливо, оскільки українська участь у формуванні рішень ЄС перестає сприйматися як «вплив третьої країни» у негативному сенсі й натомість розглядається як нормальна частина європейського процесу.

Той факт, що ЄС уникає будь-яких моделей, які можуть нагадувати агресивні механізми впливу, є стратегічно важливим для України. Це означає, що українські медіа та науково-аналітичні інституції, які працюють у європейському просторі, не ризикують потрапити під стигму або політичне маркування. Відкритість і правовий підхід ЄС створюють безпечні умови для їхньої діяльності та міжнародної присутності.

Я роблю висновок, що, ухвалення Європейським Союзом нових правил прозорості — це крок до формування сучасної системи захисту власної політичної інфраструктури від непрозорих впливів. Він посилює відкритість ухвалення рішень і зміцнює довіру до європейської демократії. Для України це рішення створює більш передбачуваний і цивілізований простір для взаємодії з європейськими інституціями, дозволяючи просувати свої інтереси у легітимний спосіб і без ризику бути неправомірно маркованою як «джерело зовнішнього впливу». У цьому контексті нові стандарти дають Україні можливість посилювати свою політичну суб’єктність і демонструвати відповідність європейським нормам, водночас реальна цінність цих змін залежатиме від здатності ЄС зберегти баланс між захистом і свободою, не допустивши трансформації регулювання на інструмент політичного тиску. Від цього залежатиме й якість європейського політичного простору, і легітимність участі України в цілому.