Лобізм як інструмент державної стійкості: чому Україні потрібен прозорий вплив на рішення

Лобізм давно перестав бути тіньовим словом із негативним відтінком. У сучасному світі він є невід’ємною частиною політичної та економічної системи, інструментом представлення інтересів і способом впливу на рішення, що формують майбутнє держав, ринків і суспільств. Для України, яка перебуває у стані боротьби за своє існування та водночас проходить складний шлях євроінтеграції, питання лобізму — це не про репутацію, а про ефективність, виживання і здатність бути почутою.

Чому Україні критично потрібен лобізм саме зараз

Сьогодні міжнародна політика — це не лише дипломатія на рівні держав. Це конкуренція інтересів, стратегій і аргументів між бізнесами, галузями, регіонами та коаліціями. Рішення про фінансову підтримку, санкційні механізми, параметри відбудови, доступ до ринків і пріоритети ЄС не виникають самі по собі — їх визначають конкретні посадовці, профільні комітети, робочі формати та експертні середовища. У цій системі перемагає не той, хто має моральну правоту, а той, хто вміє системно, послідовно й професійно пояснити свою позицію. Україна часто змушена реагувати на вже ухвалені рішення, замість того щоб впливати на них на етапі формування. Причина проста: брак структурованого, легального та постійного лобістського представництва.

Інституційний лобізм і корупційні ризики

Одна з головних проблем українського дискурсу — ототожнення лобізму з корупцією. Насправді ці явища є протилежними за своєю природою. Корупція працює в тіні, лобізм — у публічному полі. У країнах ЄС, США та Канаді лобізм регулюється законодавчо: існують реєстри лобістів, етичні кодекси, вимоги до прозорості контактів і звітності.

Коли легальний лобізм відсутній, вплив нікуди не зникає — він просто стає невидимим. Без правил і відповідальності він перетворюється на загрозу, тоді як інституціоналізований лобізм працює як запобіжник корупції.

Україна без системного лобізму: втрачені можливості

Український голос на міжнародній арені часто залишається фрагментованим. Держава, бізнес, регіони, громадські організації та професійні асоціації нерідко діють паралельно, а не синхронно. У результаті Україна запізнюється з аргументацією, програє формулювання в нормативних документах або недоотримує ресурси через відсутність чіткої позиції в момент ухвалення рішень.

Країни Центрально-Східної Європи пройшли цей шлях раніше. Вони створили системи представлення інтересів, які дозволяють впливати на політику ЄС не постфактум, а на етапі її дизайну. Для України цей досвід є не теоретичним, а практичним орієнтиром.

Лобізм як інструмент відбудови та інтеграції

Післявоєнна відбудова — це не лише про масштаби руйнувань, а про конкуренцію проєктів, моделей і підходів. Міжнародні фонди, донори та інституції працюють за власною логікою пріоритетів, критеріїв і процедур. Щоб українські проєкти отримували фінансування, вони мають бути зрозумілими, аргументованими й вписаними в політичний контекст партнерів.

Лобізм у цьому процесі виступає перекладачем між українськими потребами та міжнародною мовою політики й інвестицій. Він допомагає не лише просувати окремі інтереси, а й координувати позиції держави, бізнесу та громадянського суспільства.

Прозорий лобізм як частина євроінтеграції

Європейський Союз — це простір відкритої конкуренції інтересів. Тут не працює мовчання або апеляція до емоцій. Працюють policy briefs, чіткі позиції, аналітика та системна присутність у процесі ухвалення рішень. Для України як країни-кандидата здатність вести такий діалог є частиною політичної зрілості.

Лобізм у цьому сенсі — не додаток до дипломатії, а її продовження іншими інструментами. Він дозволяє Україні бути не лише об’єктом рішень, а їхнім співавтором.

Чому лобізм — це інвестиція в майбутнє

Лобізм — це не загроза демократії. Це інфраструктура сучасної політики. Питання не в тому, чи буде лобізм в Україні, а в тому, чи буде він прозорим, професійним і підзвітним. В умовах війни та відбудови Україна не може дозволити собі залишатися осторонь процесів, які визначають її майбутнє.

Вплив — це не привілей. Це відповідальність. І сьогодні Україна має навчитися не лише боротися за свою свободу, а й системно відстоювати свої інтереси.

Назарій Волянський
Керівник з розвитку, директор представництва Національної асоціації лобістів України в Польщі, член правління Асоціації платників податків України