Лобіювання в Україні: правові межі, професійні стандарти та практичні інструменти

15 жовтня 2026 року відбувся відкритий вебінар «Лобіювання: нові професійні можливості, правові межі та практичні інструменти», організований Комітетом Національної асоціації адвокатів України з питань лобіювання. Спікерками заходу стали Валентина Тютюнник та Юлія Копійко — адвокатки, лобістки та членкині Ради Комітету НААУ з питань лобіювання.

Під час вебінару учасники розглянули законодавчі вимоги до здійснення лобістської діяльності, особливості набуття статусу суб’єкта лобіювання, правила укладення договорів, вимоги до звітності та відповідальність за порушення законодавства. Окрему увагу приділили розмежуванню адвокатської діяльності й лобіювання, а також ролі професійної спільноти у формуванні стандартів нового для України правового інституту.

Лобіювання як професійна діяльність: що потрібно знати адвокатам

Валентина Тютюнник розпочала виступ із визначення ключових елементів лобіювання. Йдеться про діяльність, спрямовану на вплив або спробу впливу на суб’єктів правотворчої діяльності в комерційних інтересах бенефіціара або у власних інтересах.

Мета лобіювання полягає в тому, щоб сприяти ухваленню, зміні або скасуванню нормативно-правового акта відповідно до визначених інтересів. При цьому важливим принципом є прозора взаємодія із суб’єктами правотворчої діяльності замість кулуарного впливу на процес ухвалення рішень.

Закон України «Про лобіювання» набрав чинності 1 вересня 2025 року. Відтоді функціонує Реєстр прозорості, який веде Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК).

За даними, наведеними під час вебінару, станом на вересень 2026 року в Реєстрі прозорості було зареєстровано 207 суб’єктів лобіювання, з яких 107 — фізичні особи. Водночас, за словами спікерки, НАЗК уже складало протоколи щодо порушень законодавства у сфері лобіювання та передавало відповідні матеріали до суду.

Ці дані свідчать про перехід від початкового ознайомлення з новим законодавством до практичного застосування його положень.

Чи потрібна лобісту вища освіта?

Одним із питань, порушених Валентиною Тютюнник, стала відсутність у чинному законодавстві загальної вимоги щодо наявності вищої освіти для фізичних осіб, які набувають статусу суб’єкта лобіювання.

Спікерка звернула увагу на дискусію щодо доцільності встановлення кваліфікаційних вимог до лобістів. Зокрема, професійна спільнота обговорює можливість запровадження вимог до освіти та періодичного професійного навчання.

Національна асоціація лобістів України долучалася до просування цієї позиції, зокрема шляхом звернень до органів державної влади та отримання їхніх позицій щодо можливих законодавчих змін.

Водночас питання залишається дискусійним. Серед аргументів на користь кваліфікаційних вимог — складність нормотворчих процесів, необхідність якісного правового аналізу та відповідального представлення інтересів. Серед застережень — ризик надмірного обмеження доступу до професії, відсутність визначеного переліку спеціальностей і те, що наявність диплома сама по собі не гарантує доброчесності.

На думку Валентини Тютюнник, професійні вимоги мають доповнювати, а не замінювати прозорість, звітність і контроль за дотриманням законодавства.

Адвокатська діяльність і лобіювання: як розмежувати два правові режими

Окремий блок вебінару стосувався розмежування адвокатської діяльності та лобіювання. За словами Валентини Тютюнник, ці види діяльності мають різні правові підстави, цілі та правила здійснення.

Адвокатська діяльність охоплює захист, представництво та надання правничої допомоги клієнту. Лобіювання ж спрямоване на вплив на ухвалення, зміну або скасування нормативно-правових актів.

Відрізняються також вимоги до підтвердження статусу, договірних відносин, конфіденційності та відповідальності. Зокрема, лобістська діяльність передбачає окремий договір про надання послуг із лобіювання, а відповідна інформація підлягає розкриттю в межах вимог законодавства.

Для адвокатів, які поєднують обидва напрями, це означає необхідність чітко розмежовувати правові режими, належно документувати роботу та враховувати межі адвокатської таємниці.

Практичним орієнтиром для визначення характеру діяльності є три запитання: на що спрямована робота, кому адресована взаємодія та який результат має бути досягнутий. Якщо метою є вплив на нормативно-правовий акт в інтересах бенефіціара або у власних інтересах, діяльність може мати ознаки лобіювання.

Спікерка також наголосила на ризиках здійснення лобіювання без належного статусу. Неправильне розмежування діяльності може створювати не лише правові, а й репутаційні ризики для фахівця та його клієнта.

Стратегія лобіювання: від аналізу інтересів до правового аргументу

Валентина Тютюнник представила практичний підхід до побудови стратегії лобіювання. Він передбачає послідовне визначення інтересу бенефіціара, аналіз нормативно-правового регулювання, встановлення кола осіб, залучених до ухвалення рішень, і підготовку аргументованої позиції.

Серед основних етапів:

• Визначення мети. Якого саме нормативно-правового результату прагне досягти бенефіціар: ухвалення нового акта, внесення змін до чинного або його скасування.
• Правовий аналіз. Дослідження законодавства, наявних бар’єрів, процедур і повноважень відповідних органів.
• Аналіз заінтересованих сторін. Визначення осіб, які ухвалюють рішення, впливають на них або формують громадську думку.
• Підготовка позиції. Формування аргументованого документа з аналізом проблеми, можливих рішень і рекомендаціями.
• Комунікація. Вибір законних і прозорих каналів взаємодії із суб’єктами правотворчої діяльності.

Важливим інструментом є коротка аналітична довідка для представників органів влади. Вона має пояснювати суть запропонованих змін, обґрунтовувати їхню необхідність і демонструвати, яку користь вони можуть принести державі та суспільству.

Спікерка підкреслила, що сильна сторона адвоката-лобіста полягає передусім у правовій аргументації, знанні процедур і здатності обґрунтовувати пропозиції. Ефективне лобіювання не повинно ґрунтуватися на тиску, погрозах, приховуванні інтересів чи маніпулятивному впливі на громадську думку.

Статус лобіста, договір і Реєстр прозорості

Юлія Копійко присвятила свій виступ практичним вимогам законодавства до суб’єктів лобіювання.

Вона нагадала, що статус суб’єкта лобіювання виникає з моменту внесення відповідного запису до Реєстру прозорості. Реєстрація здійснюється в електронному форматі з використанням кваліфікованого електронного підпису. Закон передбачає можливість набуття такого статусу як фізичними, так і юридичними особами за умови дотримання встановлених вимог та обмежень.

Окрему увагу Юлія Копійко приділила договору про надання послуг із лобіювання. Для належного оформлення відносин між лобістом і клієнтом документ має визначати предмет договору, бенефіціара, мету лобіювання, винагороду, обсяг послуг та порядок врегулювання конфлікту інтересів.

Винагорода лобіста має сплачуватися безготівково та не може залежати від досягнення конкретного результату, наприклад ухвалення певного законопроєкту. Оплата здійснюється за надані послуги, а не за гарантоване рішення органу влади.

Спікерка також звернула увагу на доцільність чіткого визначення в договорі порядку відшкодування витрат, пов’язаних з організацією зустрічей, конференцій, круглих столів та інших заходів.

За словами Юлії Копійко, Комітет НААУ з питань лобіювання працював над розробленням зразка договору, який враховує законодавчі вимоги та допомагає сторонам належно врегулювати свої відносини.

Звітність і контроль: вимоги до прозорості

Обов’язковою складовою лобістської діяльності є подання звітності до Реєстру прозорості. Як пояснила Юлія Копійко, звіти подаються двічі на рік в електронному форматі — до 31 січня та 31 липня відповідно до встановлених законом звітних періодів.

Якщо лобіст здійснював діяльність, у звіті необхідно відображати передбачені законодавством відомості про договори, комунікацію з представниками органів влади та витрати. Документування відповідних дій дає змогу підтвердити їхній зміст і належне виконання вимог законодавства.

Контроль за дотриманням правил у сфері лобіювання здійснює НАЗК. Агентство може проводити моніторинг, реагувати на повідомлення про можливі порушення та вживати передбачених законом заходів.

Серед ризиків — здійснення лобіювання без реєстрації, порушення строків подання звітності, недотримання встановлених обмежень щодо клієнтів, бенефіціарів і джерел фінансування.

Юлія Копійко наголосила, що належне документування, своєчасне подання звітів і перевірка відповідності діяльності законодавчим вимогам є необхідними умовами професійної роботи лобіста.

Конфлікт інтересів і професійна відповідальність

Ще одним важливим питанням стала необхідність запобігання конфлікту інтересів. Він може виникати, зокрема, коли лобіст представляє клієнтів із протилежними позиціями щодо одного нормативно-правового акта.

За таких обставин важливо заздалегідь визначити механізми виявлення та врегулювання конфлікту інтересів, а також передбачити відповідні процедури в договорі.

Для адвокатів, які одночасно здійснюють лобістську діяльність, це питання має особливе значення через необхідність дотримання правил адвокатської етики, збереження адвокатської таємниці та виконання вимог щодо прозорості лобіювання.

Професійна обачність, перевірка клієнтів і джерел фінансування, належне документування та чітке розмежування двох видів діяльності допомагають зменшувати правові й репутаційні ризики.

Професійні стандарти як основа розвитку ринку лобіювання

Вебінар засвідчив, що розвиток інституту лобіювання в Україні потребує не лише знання законодавства, а й формування практичних стандартів професійної діяльності.

Валентина Тютюнник звернула увагу на перспективи професії адвоката-лобіста та важливість участі фахової спільноти у формуванні правил і підходів до роботи. Юлія Копійко наголосила на необхідності постійно стежити за змінами законодавства, дотримуватися вимог звітності та належно оформлювати договірні відносини.

Для Національної асоціації лобістів України важливим напрямом залишається розвиток професійного середовища, участь у вдосконаленні нормативного регулювання та поширення практичних знань про законні механізми представлення інтересів.

Формування прозорої та професійної практики лобіювання є важливою передумовою довіри до цього інституту й ефективної взаємодії між бізнесом, професійними спільнотами та органами державної влади.