Формальний підхід НАЗК фактично гальмує впровадження цифрового посвідчення лобіста в «Дії»
Запровадження в Україні законодавчого регулювання лобіювання мало на меті зробити процес представництва інтересів відкритим, професійним і зрозумілим для держави та суспільства. Водночас практична реалізація нових правил потребує не лише нормативних вимог, а й сучасних цифрових інструментів, які дозволять швидко та достовірно підтверджувати статус суб’єкта лобіювання.
Національна асоціація лобістів України виступила з ініціативою впровадження цифрового посвідчення лобіста в застосунку «Дія». Такий інструмент міг би автоматично відображати актуальні відомості з Реєстру прозорості та забезпечувати оперативну перевірку статусу особи під час її взаємодії з органами державної влади, народними депутатами, органами місцевого самоврядування та іншими об’єктами лобіювання.
Ініціатива не передбачає створення нового правового статусу, окремого реєстру чи додаткового документа дозвільного характеру. Йдеться лише про зручну цифрову форму відображення вже наявних державних даних.
Міністерство цифрової трансформації України підтвердило технічну можливість реалізації відповідного сервісу за умови погодження його концепції з Національним агентством з питань запобігання корупції. Однак НАЗК послалося на те, що чинне законодавство прямо не передбачає посвідчення суб’єкта лобіювання або його цифрової версії, запропонувавши надалі використовувати електронний витяг із Реєстру прозорості.
Такий підхід фактично гальмує реалізацію цифрової ініціативи, яка могла б суттєво спростити роботу зареєстрованих лобістів і сприяти практичному виконанню Закону України «Про лобіювання».
Відсутність у законі прямої згадки про цифрове посвідчення сама собою не означає неможливості створення технічного інструменту для відображення відомостей із державного реєстру. Цифровий документ у «Дії» не замінював би Реєстр прозорості, а лише забезпечував би зручний доступ до його актуальних даних.
Сьогодні суб’єкт лобіювання змушений окремо формувати електронний витяг, зберігати його та пред’являти під час професійної взаємодії. Така процедура є формально доступною, проте недостатньо зручною для повсякденної діяльності, особливо з огляду на регулярність контактів лобістів із представниками органів публічної влади.
Позиція НАЗК демонструє надмірно формальне тлумачення чинного законодавства та створює інституційну перешкоду для впровадження сервісу, технічну можливість якого вже підтверджено профільним міністерством.
Замість пошуку правового механізму реалізації ініціативи професійна спільнота фактично отримала пояснення, чому чинний, але незручний порядок має залишатися незмінним. Такий підхід складно узгодити із загальнодержавною політикою цифровізації публічних послуг та принципом орієнтованості державних сервісів на потреби їх користувачів.
Цифрове посвідчення лобіста дозволило б спростити підтвердження професійного статусу, зменшити адміністративне навантаження, підвищити довіру до Реєстру прозорості та чіткіше відмежувати зареєстровану лобістську діяльність від неформального і непрозорого впливу.
Особливо важливо, що такий інструмент сприяв би не лише зручності самих лобістів. Представники органів влади могли б у режимі реального часу перевіряти повноваження особи, актуальність її статусу та законність професійної взаємодії.
Національна асоціація лобістів України послідовно наголошує: цифрове посвідчення не є привілеєм для представників професії. Це логічний елемент прозорої системи регулювання лобіювання та практичний інструмент реалізації принципів відкритості, підзвітності й доброчесності.
НАЛУ закликає НАЗК відійти від виключно формального підходу та долучитися до спільного напрацювання правового і технічного рішення разом із Міністерством цифрової трансформації та представниками професійної спільноти.
Держава, яка вимагає від лобістів прозорості, має зі свого боку створити зрозумілі та сучасні механізми підтвердження їхнього статусу.
