“Лобіст має сплачувати податки, але не повинен платити податок за невизначеність держави”

Україна вперше отримала законодавчо врегульований інститут лобіювання. Це важливий крок для держави, яка хоче перейти від тіньового впливу до прозорої, професійної та підзвітної взаємодії бізнесу, громадського сектору, експертного середовища й органів влади. Лобіювання більше не має сприйматися як кулуарна домовленість або “неформальний доступ”. У сучасній правовій державі це має бути легальна професійна діяльність, у якій зрозуміло, хто діє, в чиїх інтересах, щодо якого питання, за яким договором і з якою звітністю.

Але будь-який новий інститут починає працювати не тоді, коли його просто записали в законі. Він починає працювати тоді, коли для нього створені практичні правила: реєстраційні, договірні, етичні, звітні, фінансові та податкові. І саме на податковому питанні сьогодні виникає один із найважливіших ризиків для розвитку українського лобіювання.

Держава вже сказала: лобіювання має бути прозорим. Але держава ще не сказала достатньо чітко: як саме лобіст має оподатковувати свій дохід, у якій організаційно-правовій формі йому працювати, який КВЕД застосовувати, чи може він бути фізичною особою-підприємцем, чи може застосовувати спрощену систему оподаткування, як обліковувати компенсацію фактичних витрат, і чи сам факт внесення до Реєстру прозорості автоматично створює податкові наслідки.

І тут важливо не припуститися класичної помилки: не перетворити новий прозорий інститут на ще одну зону надмірного регуляторного страху.

Лобіст не повинен ставати заручником податкової невизначеності

Лобіювання за своєю правовою природою є діяльністю з надання професійних послуг. Закон України «Про лобіювання» прямо передбачає договір про надання послуг з лобіювання, винагороду суб’єкта лобіювання та можливість відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Тобто законодавець уже визнав: лобіст може працювати професійно, оплатно, на договірній основі та в межах прозорої моделі.

Водночас Податковий кодекс України наразі не містить спеціального розділу або окремих норм, які б регулювали саме оподаткування доходів від лобістської діяльності. Це означає, що до таких доходів мають застосовуватися загальні правила: залежно від того, хто отримує дохід – фізична особа, фізична особа-підприємець чи юридична особа.

На перший погляд, це нормальна ситуація. Не кожен новий вид діяльності потребує окремого податкового режиму. Але у випадку з лобіюванням проблема полягає не в тому, що немає спеціального податку. Проблема в тому, що немає офіційно сформульованої, єдиної та безпечної податкової позиції держави щодо базових питань.

Чи може лобіст працювати як ФОП? Чи може він бути платником єдиного податку? Чи достатньо КВЕД 70.21 «Діяльність у сфері зв’язків із громадськістю»? Чи включається компенсація фактичних витрат до доходу платника єдиного податку? Чи має фізична особа реєструватися підприємцем лише через сам факт внесення до Реєстру прозорості? Чи можна разову дію, пов’язану з лобіюванням, оподаткувати як звичайний дохід фізичної особи?

Це не технічні дрібниці. Це питання входу в професію. А вхід у професію не повинен виглядати як податковий квест із поганим інтерфейсом і несподіваним штрафом у фіналі.

Як зараз: загальні правила без спеціального податкового режиму

Станом на сьогодні лобістська діяльність не має окремого податкового статусу. Закон України «Про лобіювання» визначає правові засади здійснення лобіювання, статус суб’єкта лобіювання, Реєстр прозорості, методи лобіювання, договір лобіювання, звітність та обмеження. Проте він не встановлює окремої моделі оподаткування доходів лобістів.

Тому можливі кілька базових моделей.

Перша модель – діяльність через юридичну особу. Це може бути товариство або інша юридична особа приватного права, яка набуває статусу суб’єкта лобіювання і здійснює відповідну діяльність за договорами. У такому випадку доходи оподатковуються за правилами, які застосовуються до відповідної юридичної особи: податок на прибуток або, за наявності підстав, спрощена система оподаткування.

Друга модель – діяльність фізичної особи-підприємця. Саме вона є найбільш практичною для індивідуального лобіста, консультанта, експерта або фахівця, який надає послуги самостійно. Якщо діяльність здійснюється систематично, за договорами, з метою отримання доходу, вона має ознаки підприємницької діяльності. У такій ситуації логічною і правовою є модель ФОП.

Третя модель – отримання доходу фізичною особою без реєстрації ФОП у разі разової, несистематичної дії. Така модель також не повинна автоматично виключатися. Сам по собі факт разового отримання доходу ще не завжди означає систематичну підприємницьку діяльність. Якщо особа не здійснює лобіювання регулярно, не просуває себе на ринку як постійний надавач таких послуг і не укладає систематично договори, дохід може розглядатися в межах загальних правил оподаткування доходів фізичних осіб.

Ключовий момент: сам факт внесення до Реєстру прозорості не повинен автоматично прирівнюватися до фактичного отримання доходу або до обов’язку реєстрації ФОП. Реєстр прозорості підтверджує статус суб’єкта лобіювання. Але податкові наслідки мають виникати не з формального статусу як такого, а з фактичного здійснення оподатковуваної діяльності та отримання доходу.

Інакше держава фактично створить парадокс: людина ще не заробила жодної гривні від лобіювання, але вже потрапила в зону податкової невизначеності. Це неправильний сигнал для нового ринку.

Спрощена система: чому лобіст не повинен бути штучно витіснений із неї

Найбільш чутливе питання – чи може лобіст бути платником єдиного податку.

На сьогодні Податковий кодекс України не містить прямої заборони для лобістської діяльності на спрощеній системі оподаткування. У пункті 291.5 ПКУ визначено перелік видів діяльності та категорій осіб, які не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп. Лобіювання як окремий заборонений вид діяльності там не зазначене.

Це має принципове значення. У податковому праві обмеження повинні бути чіткими. Якщо законодавець хоче заборонити певний вид діяльності для спрощеної системи, він має прямо це передбачити. Заборона не може виникати з припущення, перестороги або суб’єктивного ставлення до слова «лобіювання».

Лобіювання саме по собі не є фінансовим посередництвом, азартними іграми, виробництвом підакцизних товарів, видобутком корисних копалин чи іншим видом діяльності, щодо якого законодавець традиційно встановлює обмеження для спрощеної системи. Це професійна консультаційно-комунікаційна діяльність, яка за своєю економічною природою значно ближча до консалтингу, public affairs, GR, правової аналітики, підготовки позиційних документів, організації комунікацій та супроводу взаємодії із суб’єктами правотворчості.

Саме тому базовий підхід має бути таким: якщо лобіст відповідає загальним вимогам до платника єдиного податку, він повинен мати право застосовувати спрощену систему оподаткування.

Для індивідуального лобіста найбільш реалістичною є третя група єдиного податку. Друга група може мати обмеження через коло отримувачів послуг, адже вона передбачає надання послуг переважно населенню та платникам єдиного податку. У сфері лобіювання клієнтами можуть бути юридичні особи на загальній системі, великі компанії, об’єднання бізнесу, асоціації, іноземні суб’єкти через відповідні правові конструкції. Тому третя група виглядає більш універсальною і безпечною.

Однак головне не в тому, щоб усіх лобістів автоматично «загнати» в третю групу. Головне – не створювати штучної заборони там, де її немає в законі.

КВЕД 70.21: тимчасова, але логічна відповідь

Окремого КВЕД для лобістської діяльності наразі немає. Це також створює практичну невизначеність для осіб, які хочуть зареєструвати діяльність правильно, а не «якось приблизно».

Найбільш логічним на сьогодні є використання КВЕД 70.21 «Діяльність у сфері зв’язків із громадськістю», оскільки методологічні пояснення до цього класу прямо охоплюють консультаційні послуги, управлінську й оперативну підтримку, включаючи діяльність із лобіювання для підтримки компаній та інших організацій у взаємодії і зв’язках із громадськістю.

Але тут також потрібна державна ясність. Якщо законодавець створив окремий інститут лобіювання, то логічним наступним кроком має бути або офіційне підтвердження можливості використання КВЕД 70.21 для лобістської діяльності, або запровадження окремого КВЕД для лобіювання.

Окремий КВЕД не є самоціллю. Але він може зняти зайві питання банків, податкових органів, контрагентів і самих лобістів. Бо коли професія вже існує в законі, але не має чіткої економічної класифікації, ринок змушений жити у стані “юридично можна, технічно не до кінця зрозуміло”.

Для нового інституту це погана стартова позиція.

Найгостріше питання: фактичні витрати лобіста

Окремо потрібно говорити про компенсацію фактичних витрат. Закон України «Про лобіювання» передбачає, що лобіювання може здійснюватися за винагороду та/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для його здійснення. За договором лобіювання клієнт може не лише сплачувати винагороду, а й відшкодовувати витрати, пов’язані з виконанням договору.

І саме тут виникає проблема для платників єдиного податку. За загальним правилом доходом ФОП – платника єдиного податку є кошти, отримані протягом звітного періоду. Це означає, що податкова логіка може піти найпростішим шляхом: усе, що зайшло на рахунок ФОП, є доходом, у тому числі компенсація витрат.

Але для лобістської діяльності такий підхід може створити зайве податкове навантаження. Наприклад, лобіст організовує захід, готує комунікаційну кампанію, замовляє аналітику, оплачує поїздки, переклади, технічні послуги, експертні матеріали, оренду майданчика або інші витрати, які прямо необхідні для виконання договору. Якщо клієнт компенсує ці витрати, а вся сума автоматично вважається доходом лобіста, тоді лобіст фактично сплачує податок не лише зі своєї винагороди, а й із транзитних сум.

Це не катастрофа для великої компанії. Але для індивідуального лобіста або невеликої професійної команди це може стати серйозним бар’єром.

Саме тому держава має подумати над спеціальним правилом: для цілей оподаткування лобістської діяльності потрібно чітко розмежувати винагороду лобіста і документально підтверджену компенсацію фактичних витрат, понесених в інтересах клієнта або бенефіціара в межах договору лобіювання.

Ідеальна модель: оподатковувати як дохід саме винагороду лобіста, а не всі транзитні кошти, якщо витрати підтверджені договором, первинними документами та звітністю. Це не пільга. Це нормальна логіка оподаткування професійної посередницької та сервісної діяльності, де гроші клієнта не завжди є економічною вигодою виконавця.

Якщо ж держава не готова до такого спеціального правила одразу, мінімумом має бути офіційна податкова консультація або узагальнююче роз’яснення ДПС, яке дасть лобістам зрозумілу модель договірного оформлення таких витрат.

Як має бути: не спеціальні привілеї, а розумна податкова архітектура

Правильна модель оподаткування лобістів не повинна будуватися на ідеї привілеїв. Лобісти не повинні бути «особливою кастою» в податковому праві. Але вони також не повинні ставати жертвами правової невизначеності.

Оптимальна модель має спиратися на кілька принципів.

Перший принцип – нейтральність. Лобістська діяльність не повинна оподатковуватися гірше лише через політичну або репутаційну чутливість самого слова «лобіювання». Якщо це легальна професійна діяльність, вона має оподатковуватися як легальна професійна діяльність.

Другий принцип – доступність входу в професію. Податкові правила не повинні створювати надмірний бар’єр для фахівців, які хочуть працювати прозоро. Якщо людина готова реєструватися, звітувати, укладати договори, показувати клієнта, бенефіціара і предмет лобіювання, держава не повинна відповідати їй додатковим податковим лабіринтом.

Третій принцип – правова визначеність. Лобіст має заздалегідь розуміти, яку форму роботи обрати, як оподатковувати дохід, які витрати включати до бази, які документи зберігати, які ризики виникають при разовій діяльності, а які – при систематичній.

Четвертий принцип – відсутність подвійного навантаження на фактичні витрати. Якщо кошти не є економічною вигодою лобіста, а лише компенсують документально підтверджені витрати, понесені для виконання договору, держава має запропонувати механізм, який не перетворює такі суми на штучно завищений оподатковуваний дохід.

П’ятий принцип – відокремлення статусу від доходу. Внесення до Реєстру прозорості саме по собі не повинно автоматично створювати обов’язок сплати податків або реєстрації ФОП. Податковий обов’язок має бути пов’язаний із фактом здійснення діяльності та отримання доходу, а не лише з наявністю статусу.

Що потрібно зробити державі

Перший крок – Державна податкова служба має надати чіткі індивідуальні та, бажано, узагальнюючі податкові консультації щодо оподаткування лобістської діяльності. Ринок не повинен збирати правову позицію по уламках окремих відповідей.

Другий крок – необхідно офіційно підтвердити можливість використання КВЕД 70.21 для лобістської діяльності до моменту запровадження окремого КВЕД або прямо передбачити окремий код для лобіювання.

Третій крок – потрібно підтвердити, що лобістська діяльність не є забороненою для спрощеної системи оподаткування, якщо суб’єкт відповідає загальним вимогам Податкового кодексу України.

Четвертий крок – варто розробити спеціальне правило щодо компенсації фактичних витрат за договором лобіювання. Таке правило має дозволяти не включати до оподатковуваного доходу документально підтверджені суми, які не є винагородою лобіста, а лише відшкодовують витрати, понесені для виконання договору.

П’ятий крок – потрібно розмежувати разову діяльність фізичної особи та систематичну підприємницьку діяльність. Не кожна разова дія має автоматично створювати ФОП-обов’язок. Але систематичне надання послуг за договорами з метою отримання прибутку має здійснюватися у відповідній зареєстрованій формі.

Шостий крок – варто підготувати типові податкові рекомендації для договорів лобіювання: як формулювати винагороду, як відображати фактичні витрати, які первинні документи складати, як оформлювати звіт про виконання договору, як уникати змішування власної винагороди і коштів клієнта.

Чому це важливо не лише для лобістів

Питання оподаткування лобістів – це не вузька проблема окремої професійної групи. Це питання того, чи зможе Україна створити цивілізований ринок легального впливу на правотворчість.

Якщо правила будуть зрозумілими, професіонали підуть у прозору площину. Вони реєструватимуться, укладатимуть договори, подаватимуть звіти, показуватимуть клієнтів і предмети лобіювання. Держава, суспільство і бізнес отримають більше прозорості.

Якщо ж правила будуть нечіткими, надмірно складними або податково невигідними, частина ринку просто не вийде з тіні. І тоді держава отримає формальний закон, але не отримає справжньої культури прозорого лобіювання.

Не можна одночасно вимагати від ринку прозорості й карати його за спробу бути прозорим зайвим навантаженням. Це як запросити людей у світлу кімнату, але поставити на вході турнікет із податковим лабіринтом.

Висновок

Україні потрібне лобіювання не як нова бюрократична конструкція, а як професійний інститут демократичної взаємодії. Для цього недостатньо створити Реєстр прозорості. Потрібно зробити так, щоб легальна робота лобіста була податково зрозумілою, економічно реальною і процедурно безпечною.

Сьогодні головне завдання – не вигадати для лобістів спеціальні привілеї. Головне – не створити для них зайві бар’єри. Лобіст має сплачувати податки. Але він не повинен платити податок за невизначеність держави.

Правильна модель – це ФОП або юридична особа за загальними правилами, можливість застосування спрощеної системи за відсутності прямої заборони, офіційне підтвердження КВЕД 70.21 або створення окремого КВЕД, чітке розмежування винагороди й фактичних витрат, а також відсутність автоматичних податкових наслідків лише через внесення до Реєстру прозорості.

Якщо держава хоче, щоб лобіювання стало прозорим, вона має зробити прозорими не лише правила впливу, а й правила оподаткування.

Бо прозорість не народжується там, де люди бояться поставити правильний КВЕД. Вона народжується там, де закон, податкова логіка і здоровий глузд нарешті працюють в одному кабінеті.

Павло Олегович Гезь
Голова осередку НАЛУ Дніпропетровської області