Захист цивільного населення має спиратися на точні правові механізми: позиція представниці НАЛУ
Представниця Національної асоціації лобістів України Віталія Глоба взяла участь у публічній дискусії «Порядок та механізми компенсації збитків, завданих громадянам і бізнесу внаслідок агресії Російської Федерації», що відбулася 17 вересня 2026 року в пресцентрі УНІАН. Захід об’єднав українських і міжнародних правників, науковців та представників бізнесу для обговорення шляхів відновлення порушених прав і притягнення винних до відповідальності.
У своєму виступі Віталія Глоба зосередилася на гармонізації Кримінального кодексу України з положеннями Римського статуту. Для держави, яка щодня документує наслідки російської агресії, це питання має безпосереднє практичне значення: міжнародні злочини повинні отримувати чітку правову кваліфікацію, а слідчі, прокурори й суди — мати дієві правові інструменти для розслідування та розгляду відповідних справ.
Особливо гостро це проявляється у злочинах проти цивільного населення. Умисне спрямування нападів на цивільних або цивільні об’єкти в умовах збройного конфлікту Римський статут визначає як воєнний злочин. Якщо ж насильницькі діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення, вони можуть становити злочини проти людяності. Для України, де ракетні й дронові удари руйнують житлові будинки, лікарні, заклади освіти та об’єкти критичної інфраструктури, така правова визначеність означає належне визнання пережитого потерпілими та створює основу для невідворотності відповідальності.
НАЛУ підтримує Римський статут як одну з ключових правових основ міжнародного кримінального правосуддя. Після його ратифікації Україною та набрання ним чинності для нашої держави 1 січня 2025 року наступним необхідним кроком є послідовне узгодження національного законодавства з міжнародними стандартами. Йдеться не про формальне відтворення положень Статуту, а про усунення прогалин, деталізацію складів міжнародних злочинів і забезпечення однакового та передбачуваного застосування закону.
Це особливо важливо з огляду на принцип комплементарності: Міжнародний кримінальний суд доповнює, але не замінює національну систему правосуддя. Переважна частина проваджень щодо міжнародних злочинів розслідуватиметься і розглядатиметься саме в Україні. Тому відповідні зміни до чинного законодавства мають посилити спроможність держави захищати потерпілих, належно оцінювати кожен злочин і притягувати до відповідальності не лише безпосередніх виконавців, а й осіб, причетних до планування та організації злочинної політики.
Водночас кримінальна відповідальність і компенсація збитків є різними правовими механізмами. Проте належне документування нападів, точна кваліфікація злочинів та встановлення відповідальних осіб формують єдину систему справедливості. Саме тому підтримка Римського статуту та подальша гармонізація українського законодавства є необхідними для захисту цивільного населення, відновлення порушених прав і утвердження принципу невідворотності покарання за міжнародні злочини.
