Що потрібно українському бізнесу для виходу на ринок ЄС

Яна Цимбаленко, юристка, секретар піклувальної ради Національної асоціації лобістів України, експертка у сфері публічного управління, заслужений працівник освіти України, академік Академії політико-правових наук

Вихід на ринок ЄС вимагає від бізнесу не лише якісної продукції, а й готовності до комплаєнсу та європейських стандартів.

Уявімо українську компанію, яка планує вийти на європейський ринок. Вона інвестує в сертифікацію продукції, маркетинг, переклад документації та пошук партнерів. Спрямовує фінансові, кадрові й організаційні ресурси на досягнення нових горизонтів.

І ось партнера знайдено.

Бізнес-модель майбутньої співпраці формується, починаються переговори, і компанія вже бачить себе постачальником продукції в ЄС або навіть на глобальних ринках. Однак потенційний контрагент надсилає комплаєнс-анкету із запитаннями про бенефіціарних власників, конфлікти інтересів, санкційні ризики, захист персональних даних, канали повідомлення про порушення та відповідальність у ланцюгу постачання.

Неочікувано.

Саме в цей момент культура організації набуває нового значення та цілком конкретного грошового виміру.

Відповіді на ці, на перший погляд, прості запитання можуть визначити, чи буде укладено контракт, чи потрапить компанія до ланцюга постачання і чи готовий європейський партнер взагалі розпочати співпрацю.

Я переконана, що вихід на ринок ЄС потребує не лише якісної продукції, конкурентної ціни та вдалої маркетингової стратегії. Він потребує системи управління, заснованої на прозорості, відповідальності, доброчесності та належному управлінні ризиками.

Європейські партнери оцінюють постачальника не тільки за характеристиками продукції. Готовність до співпраці значною мірою залежить від того, чи дотримується компанія законодавства, виконує внутрішні політики, перевіряє контрагентів і забезпечує відповідність галузевим стандартам.

Які вимоги ЄС стають критичними для бізнесу

Наприклад, Директива ЄС 2024/1760 про належну перевірку корпоративної сталості передбачає виявлення, оцінювання та мінімізацію негативного впливу діяльності компаній і їхніх ланцюгів постачання на права людини та довкілля.

Для українського бізнесу це означає готовність відповідати на запити щодо походження продукції, умов праці, екологічних наслідків і структури власності.

Директива ЄС 2022/2464 щодо корпоративної звітності зі сталого розвитку формує нові стандарти прозорості. Компанія має не лише декларувати наміри, а й підтверджувати їх перевірюваними даними та пояснювати зв’язок між цілями і результатами.

Директива ЄС 2019/1937 про захист викривачів встановлює вимоги до внутрішніх каналів повідомлення про порушення та гарантій для працівників. Це не формальність, а інструмент раннього виявлення ризиків.

Загальний регламент ЄС про захист даних (GDPR) визначає правила роботи з персональними даними. Для бізнесу це означає повний контроль над тим, які дані збираються, як використовуються, де зберігаються і кому передаються.

Цей перелік не є вичерпним. До нього також належать питання добросовісної конкуренції, антикорупційних практик, санкційного контролю та прозорих договірних відносин.

Комплаєнс як економіка, а не формальність

Для забезпечення системної роботи на ринку ЄС бізнес використовує інструменти комплаєнсу.

Часто це сприймається як додаткове навантаження. Однак комплаєнс має чіткий економічний зміст.

Економічний ефект = уникнені втрати + додатковий дохід + операційна економія + фінансові переваги − витрати на впровадження.

Інвестиції у комплаєнс включають аудит процесів, розроблення політик, перевірку контрагентів, навчання персоналу та забезпечення інформаційної безпеки.

Водночас вони дозволяють уникнути штрафів, судових витрат, зривів контрактів і репутаційних втрат. Крім того, відкривають доступ до нових партнерств, контрактів і фінансування.

Чому формальний підхід не працює

Я не вважаю кількість затверджених політик показником ефективності. Важливим є те, як система впливає на управлінські рішення, поведінку працівників і фінансові результати.

Формально впроваджений комплаєнс без підтримки керівництва ризикує залишитися декларацією.

Топменеджмент визначає, чи стане комплаєнс частиною бізнес-стратегії. Середній менеджмент забезпечує його реалізацію через процеси та контроль.

Роль культури та навчання

Працівникам потрібні не декларації, а чіткі орієнтири поведінки в реальних ситуаціях. Саме тому навчання має бути практичним, регулярним і адаптованим до різних рівнів відповідальності.

Формальні лекції або ознайомлення з документами не змінюють поведінку. Ефективність дає лише системна робота з реальними кейсами.

Підготовка до ринку ЄС має бути безперервною і інтегрованою в бізнес-процеси.

Ключове питання для бізнесу

У підсумку керівництво має відповісти на просте питання:

Скільки компанія готова інвестувати у свою готовність сьогодні — і скільки вона може втратити через неготовність завтра?