НАЛУ презентувала Дорожню карту взаємодії «Лобіст – місцева рада / орган місцевого самоврядування»

8 липня 2026 року, у пресцентрі «Інтерфакс-Україна» відбулося публічне обговорення на тему «Лобіст і місцева влада: як зробити діалог бізнесу, громади та депутатів прозорим?». Захід став продовженням системної роботи Національної асоціації лобістів України з формування практичних стандартів прозорого, законного та доброчесного лобіювання в Україні.

У центрі дискусії перебувало питання запровадження єдиних правил взаємодії між суб’єктами лобіювання, депутатами місцевих рад та посадовими особами органів місцевого самоврядування. Як зазначила представниця НАЛУ Віталія Глоба, лобіст має відкрито ідентифікувати себе, клієнта або бенефіціара, чітко визначати предмет лобіювання та діяти виключно в межах закону, а депутати і посадові особи повинні розуміти, як правильно фіксувати контакти, перевіряти статус лобіста та запобігати ризикам незаконного впливу.

У заході взяли участь представниця Національної асоціації лобістів України Віталія Глоба; експерт, депутат Київської міської ради Володимир Бондаренко; адвокат, лобіст, голова АО “А.Два.Ка.Т”, член Комітету з питань лобіювання Національної асоціації адвокатів України (онлайн) Ярослав Куц; віце-президент Конгресу самоврядування України Іван Фурсенко; член етичної ради Національної асоціації лобістів України, депутат Сумської обласної ради Вадим Ващенко; лобістка, член етичної ради Національної асоціації лобістів України, експертка у сфері конфлікту інтересів та стратегічної взаємодії бізнесу і держави Віолетта Суханова; лобістка, членкиня Ради підприємців при Сумській міській раді Валерія Голованова

Дорожня карта: сім кроків прозорої взаємодії

Окремим блоком дискусії стала презентація Дорожньої карти взаємодії «Лобіст – місцева рада / орган місцевого самоврядування»  практичного алгоритму для громад, депутатів, посадових осіб та зареєстрованих суб’єктів лобіювання.

Документ визначає сім ключових етапів взаємодії: попередня зустріч (контакт), підготовка аналітики та пропозицій, попередня оцінка пропозицій, розгляд у комісіях, виконкомі або структурних підрозділах, публічне обговорення чи пленарне засідання, прийняття рішення, а також моніторинг і оцінка результатів. Дорожня карта також розмежовує предмет лобіювання і те, що лобіюванням не є: звернення громадян, електронні петиції, громадські слухання, захист власних прав, діяльність громадських організацій без комерційної вигоди та інші форми громадської адвокації.

«Ми створюємо інструмент, який виводить взаємодію лобістів з органами місцевого самоврядування на прозору, законну основу. Це практичний посібник для громад, депутатів та бізнесу», — зазначають розробники Дорожньої карти.

Закон дав рамку, але залишив прогалини

Депутат Київської міської ради, експерт Володимир Бондаренко звернув увагу, що закон про лобіювання окреслив загальні контури прозорої взаємодії бізнесу й влади, проте на місцевому рівні прогалин у ньому найбільше – зокрема щодо визначення об’єкта лобіювання.

«Закон створив рамку для регулювання, але не дав достатньо чітких правил роботи», — зазначив Володимир Бондаренко.

За його словами, такі прогалини не можна закрити роз’ясненнями НАЗК, які не мають сили закону, – їх потрібно усувати безпосередньо на законодавчому рівні. Підсумовуючи дискусію, Бондаренко нагадав: лобіювання – важливий крок на шляху євроінтеграції, а культура нормативного регулювання цієї сфери формуватиметься поступово. Головне зараз  не боятися застосовувати закон, одночасно працюючи над усуненням його прогалин.

Ідентифікація – перший крок будь-якого контакту

Адвокат, лобіст, голова АО «А.Два.Ка.Т» та член Комітету з питань лобіювання Національної асоціації адвокатів України Ярослав Куц представив покроковий алгоритм взаємодії лобіста з місцевою радою. За його словами, ефективна комунікація має починатися з перевірки статусу лобіста, його ідентифікації, визначення предмета взаємодії та подальшого документального супроводу всіх етапів – від подання аналітичних матеріалів до моніторингу результатів.

«Будь-який контакт має починатися з ідентифікації. Лобіст повинен повідомити, що він є лобістом, кого представляє, у чиїх інтересах діє, який нормативно-правовий акт є предметом лобіювання і в якому форматі передбачається взаємодія. Після цього посадова особа або депутат можуть перевірити його статус у Реєстрі прозорості й уже на цій основі продовжувати комунікацію», — пояснив Ярослав Куц.

Він окремо наголосив, що не кожне звернення громадянина чи представника бізнесу до місцевої влади є лобіюванням. Предметом лобіювання є саме нормативно-правовий акт, тобто рішення, яке встановлює правила загального характеру та застосовується до невизначеного кола осіб. Саме це розмежування, за словами Ярослава Куца, має бути базовим для практичного застосування законодавства.

Три питання, які виникають найчастіше

Віолетта Суханова зазначила, що в роботі з громадами й депутатами найбільше запитань зосереджено навколо трьох речей: як зрозуміти, хто перед тобою — зареєстрований суб’єкт лобіювання чи ні; як діяти відповідно до вимог закону; і де саме проходить межа між професійним лобіюванням і громадською адвокацією.

За її словами, перший крок будь-якої взаємодії – перевірка статусу особи, яка представляє інтереси бізнесу щодо ухвалення, зміни чи скасування нормативно-правового акта. Якщо йдеться про комерційний інтерес і формальні ознаки, визначені законом, — така особа має бути зареєстрована в Реєстрі прозорості НАЗК. Це не формальність, а елемент правового захисту – як для органу місцевого самоврядування, так і для самого лобіста.

Суханова також підкреслила, що далеко не кожне звернення до депутата чи посадової особи є лобіюванням: звернення громадян, електронні петиції, участь у громадських слуханнях, захист власних інтересів чи діяльність громадських організацій без комерційної мети під дію Закону «Про лобіювання» не підпадають. Лобіювання виникає лише тоді, коли одночасно присутні всі визначені законом ознаки: суб’єкт, об’єкт, предмет лобіювання та комерційний інтерес.

«Прозоре лобіювання починається не з дозволу на вплив, а з чітких правил взаємодії. Саме такі правила ми сьогодні пропонуємо органам місцевого самоврядування України», – зазначила Віолетта Суханова.

Довіра, яку можна перевірити

Валерія Голованова представила практичні рекомендації щодо ведення журналу контактів і протоколів зустрічей. Вона зазначила, що довіра між лобістом і депутатом має ґрунтуватися не на усних домовленостях, а на процедурі, яку можна перевірити. За її словами, у журналі контактів мають фіксуватися дата, формат зустрічі, статус особи, клієнт або бенефіціар, предмет обговорення та передані матеріали – без оціночних суджень, лише факти.

«Чіткі процедури не ускладнюють роботу – вони її спрощують»,  додала Валерія Голованова.

Підсумок

Учасники обговорення наголосили: лобіювання є важливим елементом європейської інтеграції України, однак для повноцінного застосування законодавства на місцевому рівні необхідні зрозумілі процедури, єдина практика та подальше вдосконалення нормативної бази. Дорожня карта «Лобіст – місцева рада / орган місцевого самоврядування» стане корисним орієнтиром як для лобістів, так і для депутатів, посадових осіб органів місцевого самоврядування та громад.