Основа ідеології сучасного лобіювання — це лобіювання ідей та унормування їх у правові документи

Автор: Віктор Щербина, член Етичної ради Національної асоціації лобістів України

Новий вимір представництва інтересів – лобіювання ідей.
(за тематикою “відкритого листа”  філософів 2026 року)

Більшість людей не здатна усвідомити, носями яких ідей вони є – тим більше, що ці ідеї, як правило, для того й створюються. Сприймаючи некритично сприйняті ідеї як вияви  самої реальності, громадськість часто стає об’єктом маніпулювання, схильним діяти проти власних інтересів.

У липні 2026 року група провідних філософів науки оприлюднила відкритий лист “An Open Letter Calling for Disclosures of Conflicts of Interest in Publications by Philosophers” (“Відкритий лист щодо запровадження обов’язкового декларування конфліктів інтересів у філософських публікаціях”.)

Автори листа ( Cailin O’Connor (University of California, Irvine) та Craig Callender (University of California, San Diego) закликали академічні журнали запровадити обов’язкове розкриття конфліктів інтересів та приховане лобіювання у науковій діяльності.

Автори листа звернули увагу на зростаючу співпрацю між дослідниками та великими корпораціями, зокрема у сферах штучного інтелекту, кліматичної політики, технологій та дезінформації, наголошуючи на необхідності забезпечення прозорості академічних досліджень.

Дуже скоро цей лист  отримав підтримку понад 200 представників міжнародної філософської спільноти. Відомі представники філософії науки, етики та досліджень науки й технологій закликали до запровадження обов’язкового розкриття конфліктів інтересів у філософських дослідженнях. Це завдання важке, але треба починати діяти.

Загалом реакція академічної спільноти на звернення була переважно позитивною та засвідчила наявність запиту на нові стандарти прозорості у гуманітарних науках.

Професійні філософські медіа розглядали вказаний лист як свідчення того, що філософія у новітню добу стикається з тими самими викликами, які раніше виникли в медицині, економіці та природничих науках.

Автори та коментатори звертали увагу на зростання співпраці академічних філософів із технологічними компаніями, особливо у сфері штучного інтелекту, і підкреслювали необхідність вироблення механізмів збереження суспільної довіри до досліджень.

Підтримку викликала сама ідея розкриття конфліктів інтересів за аналогією з журналами Science та Nature. Зокрема, прихильники листа наголошували, що відкритість не обмежує академічну свободу, а навпаки зміцнює легітимність наукових результатів і дозволяє читачам самостійно оцінювати можливий вплив зовнішніх факторів на дослідження.

Водночас дискусія виявила й глибшу проблему. Багато коментаторів звернули увагу не лише на питання фінансування, а й на ризик поступової інституційної залежності гуманітарних досліджень від великих корпорацій. Особливе занепокоєння викликала сфера етики штучного інтелекту, де бізнес дедалі частіше виступає одночасно замовником, партнером і користувачем результатів досліджень.

Для дослідників лобізму і тих, хто його розвиває, найбільший інтерес становить той факт, що академічна спільнота фактично визнала існування нового виміру впливу. Предметом обговорення стали не контакти з політиками чи регуляторами, а вплив на процес виробництва знань, концепцій та суспільних наративів. Саме ця обставина робить лист філософів  важливим не лише для філософії, а й для сучасної теорії лобіювання.

Для фахівців у сфері лобістської діяльності цей документ становить особливу цінність, оскільки фактично порушує питання про один із найскладніших механізмів сучасного впливу: формування суспільних рішень через створення і поширення теорій, концепцій і світоглядних моделей.

Лобіювання норм та лобіювання ідей

У класичному розумінні лобізм пов’язаний із представництвом інтересів перед органами влади, однак  сучасна практика демонструє, що вплив цей усе частіше починається значно раніше, ніж розробляється законопроєкт або регуляторний акт. Спочатку формується теоретична модель пояснення певного явища, потім ця модель стає предметом наукових дискусій, після чого потрапляє в експертне середовище. Експертне середовище в комунікаціях з громадськістю формує “обгрунтовану думку”, яка  згодом трансформується у політичні рішення та суспільні практики, що сприймаються вже за належне.

Ланцюжок від замовника ідеї до політичного рішення в такому разі дуже складно побачити. Наприклад, одним із характерних впливів наукової ідеї на суспільні процеси стала «гіпотеза Геї», запропонована британським ученим Джеймсом Лавлоком у 1970-х роках.

Існує припущення, що вона була сворена на замовлення представників нафтодобувної індустрії. На це вказує те, що саме  нафтова індустрія активно та зручно використовувала її у власних цілях.

«Гіпотеза Геї»  стверджує, що Земля – це саморегульована система (суперорганізм), яка сама по собі прагне підтримувати баланс. Тому для нафтових компаній (зокрема, для  Royal Dutch Shell, де  Джеймс Лавлок багато років працював незалежним ученим-винахідником і приймав гранти та замовлення) ця ідея стала ідеальним аргументом проти жорсткого державного регулювання викидів. Для просування власного бізнесу нафтовики використовували логіку: “Якщо Земля – це живий організм, здатний лікувати себе та регулювати рівень CO? за допомогою біоти, то антропогенне забруднення не є катастрофічним, і планета з ним впорається”. Ми живемо зараз у світі, де проблема СО розглядається як така, що потребує вирішення саме з боку людини і не є «автоматичною».

Незважаючи на тривалі дискусії щодо її наукового статусу, сама «концепція Геї» справила значний вплив на екологічну філософію, громадські рухи та формування екологічної політики в багатьох країнах. Сьогодні більшість учених не розглядають Гею як повністю доведену наукову теорію у первісному вигляді, однак ідея про тісний взаємозв’язок біосфери, атмосфери, океанів та кліматичної системи стала загальновизнаною частиною наук про Землю.

Добре це чи погано для розвитку науки – питання окреме, однак громадськість зацікавлена саме у відкритості подібних процесів. Особливо зараз – коли ми переживаємо низку “війн” за майбутнє людства зі штучним інтелектом.

Приклад “гіпотези Геї” демонструє принципово важливу обставину: суспільство часто ухвалює рішення не лише на основі фактів, а й на основі концептуальних моделей, через які ці факти інтерпретуються.

Відповідно, якщо певні концепції розробляються або популяризуються за активної участі зацікавлених сторін, суспільство має право знати про такі зв’язки. Саме на цьому наполягають автори відкритого листа.  Відтак питання фінансування виробництва знань сьогодні набуває такого ж значення, як і питання фінансування політичної діяльності.

До чого тут розвиток лобіювання в сучасному світі загалом та в Україні зокрема?

Відкритий лист філософів фактично пропонує новий погляд на прозорість представництва інтересів. Традиційний підхід концентрувався на відкритості контактів між лобістами та державними органами. Натомість сучасні виклики вимагають врахування ще одного рівня впливу: виробництва експертного знання.

Для демократичного суспільства важливо розуміти:

• хто саме фінансує створення нових суспільних концепцій;
• хто саме підтримує дослідження, які формують майбутній порядок денний;
• які саме інтереси стоять або можуть стояти за популяризацією окремих теоретичних моделей;
• де саме проходить межа між незалежною експертизою та просуванням позиції зацікавленої сторони.

На основі ідей, викладених у зверненні філософів, а також сучасних принципів прозорого представництва інтересів, для розвитку інституту лобіювання в Україні можна рекомендувати:

1. Розширити розуміння лобістської діяльності.

Предметом уваги повинні бути не лише законодавчі процеси, а й механізми формування експертних знань, аналітичних матеріалів та концептуальних підходів до суспільних проблем.

2. Запровадити стандарти розкриття конфліктів інтересів у експертному середовищі.

Особи, які беруть участь у підготовці висновків для органів влади, мають відкрито декларувати фінансові та професійні зв’язки із зацікавленими сторонами. Ця ідея прямо підтримується авторами відкритого листа.

3. Забезпечити прозорість фінансування аналітичних центрів та дослідницьких проєктів.

Суспільство повинно мати можливість оцінювати не лише якість експертизи, а й середовище, в якому вона формується.

4. Розвивати етичні стандарти академічного лобіювання.

Взаємодія науки, громадянського суспільства, бізнесу та держави повинна здійснюватися за принципами доброчесності, публічності та відповідальності.

5. Формувати культуру прозорого представництва інтересів.

Демократичний лобізм не приховує інтереси, а навпаки чітко їх ідентифікує та робить зрозумілими для суспільства.

6. Визнати інтелектуальний вплив окремим об’єктом суспільної уваги.

У ХХІ столітті вплив на ідеї, концепції та наукові парадигми може мати не менші наслідки, ніж вплив на нормативні акти чи політичні рішення.

Відкритий лист філософів 2026 року є важливим свідченням того, що сучасне представництво інтересів виходить далеко за межі кабінетів парламентів і урядів. Сьогодні боротьба за майбутні рішення починається на рівні ідей, теорій та моделей пояснення реальності, відтак подальший розвиток інституту лобіювання в Україні має охоплювати не лише регулювання контактів із владою, а й створення стандартів прозорості щодо формування експертного знання.

На думку членів НАЛУ  виключно за таких умов лобізм зможе повною мірою виконувати свою демократичну функцію: легітимне, відкрите та відповідальне представництво саме суспільних інтересів.

У сучасному світі лобізм дедалі більше пов’язаний із формуванням суспільних уявлень про реальність. Автори згаданого листа наголошують на ризиках прихованого впливу корпоративних інтересів на філософські та академічні дослідження через нерозкриті зв’язки та конфлікти інтересів.

Саме тому сучасний лобізм слід розглядати не лише як механізм представництва інтересів у владних інституціях, а й як механізм участі у формуванні суспільної думки. Через експертні висновки, аналітичні центри, наукові дослідження, академічні концепції та публічні дискусії відбувається формування тих інтелектуальних рамок, у межах яких громадяни, політики та державні органи приймають рішення.

У демократичному суспільстві така роль лобізму є необхідною умовою розвитку плюралізму інтересів. Водночас вона вимагає більш високого рівня прозорості та компетентності. Якщо суспільство має право знати, хто лобіює законопроєкт, то не меншою мірою воно має право знати, хто фінансує концепції, ідеї та експертні підходи, які формують ставлення до майбутніх рішень. Саме на це спрямований заклик авторів згаданого листа до розкриття конфліктів інтересів у філософських дослідженнях.

Для України, де триває становлення цивілізованого інституту лобіювання, цей урок має стратегічне значення. Майбутнє регулювання повинно враховувати не лише прямий вплив на владу, а й вплив на виробництво знань, формування експертних позицій та суспільних наративів. Саме тут у XXI столітті дедалі частіше починається процес представництва інтересів.

Національна Асоціація Лобістів України розглядає сучасний лобізм не лише як інструмент комунікації між групами інтересів і державою, а як важливий соціальний інститут формування суспільної думки. Легітимність і суспільна цінність діяльності лобіста визначатимуться насамперед рівнем відкритості, доброчесності та прозорості тих ідей, які він допомагає просувати в публічний простір. Саме на цих принципах має будуватися сучасна культура доброчесного та суспільно відповідального лобіювання.