Лобіювання у місцевому самоврядуванні: виклики впровадження та ризики публічного врядування
Автор: Володимир Володимирович Бондаренко — державний службовець, секретар Київської міської ради IX скликання, колишній радник та заступник Київського міського голови.
Після набрання чинності Законом України «Про лобіювання» одним із найскладніших напрямів його практичного застосування стала діяльність органів місцевого самоврядування. Попри законодавче закріплення нового інституту, значна кількість питань щодо визначення об’єкта, предмета та суб’єктів лобіювання, а також розмежування комерційного та суспільного інтересу залишається відкритою.
У науковій статті «Лобіювання у місцевому самоврядуванні: виклики впровадження та ризики для публічного врядування» Володимир Бондаренко аналізує законодавчі колізії, які виникають після запровадження Закону України «Про лобіювання», та оцінює їхній вплив на практику роботи органів місцевого самоврядування.
Автор звертає увагу, що нечіткість окремих положень законодавства створює передумови для неоднозначного тлумачення лобістської діяльності, формування практик прихованого («тіньового») лобіювання та виникнення корупційних ризиків під час ухвалення управлінських рішень.
Законодавчі колізії як одна з головних проблем нового інституту
Одним із центральних висновків дослідження є наявність внутрішніх суперечностей між Законом України «Про лобіювання» та Законом України «Про правотворчу діяльність».
Закон про лобіювання визначає об’єкт лобіювання через поняття суб’єкта правотворчої діяльності та суб’єкта права законодавчої ініціативи. Водночас Закон «Про правотворчу діяльність», на який робиться відповідне посилання, станом на час дослідження ще не введений у дію. Саме це, на думку автора, створює ситуацію правової невизначеності.
Фактично законодавець використовує поняття, які поки що не можуть повною мірою застосовуватися на практиці. Через це виникають труднощі із визначенням самого об’єкта лобіювання, а також із практичним застосуванням окремих положень спеціального закону.
Предмет лобіювання: чи охоплює закон усі управлінські рішення?
Наступний блок дослідження присвячений визначенню предмета лобіювання. Автор звертає увагу, що чинний Закон України «Про лобіювання» пов’язує предмет лобіювання насамперед із нормативно-правовими актами та діями, пов’язаними з їх плануванням, розробленням, прийняттям, внесенням змін, втратою чинності або скасуванням. Саме навколо цієї конструкції побудовано сучасну модель правового регулювання лобістської діяльності.
Водночас практика діяльності органів місцевого самоврядування свідчить, що значна кількість рішень, які реально впливають на права, обов’язки або економічні інтереси конкретних осіб, ухвалюється не у формі нормативно-правових актів, а як акти індивідуальної дії.
Саме це, на думку автора, породжує одну з ключових проблем чинного законодавства. Якщо вплив здійснюється щодо рішення, яке не має ознак нормативно-правового акта, виникає питання: чи поширюється на такі дії Закон України «Про лобіювання»?
Володимир Бондаренко наводить приклади із практики місцевого самоврядування та діяльності Кабінету Міністрів України, які демонструють, що окремі рішення можуть фактично стосуватися конкретного суб’єкта господарювання, хоча формально оформлюються як нормативні акти або пілотні проєкти. Це свідчить про необхідність більш чіткого визначення предмета лобіювання та врахування реальних механізмів впливу на процес ухвалення управлінських рішень.
Автор зазначає, що міжнародна практика також демонструє ширший підхід до визначення предмета лобіювання. З огляду на це доцільним є подальше обговорення можливості поширення законодавчого регулювання на окремі акти індивідуальної дії, якщо саме вони є об’єктом представництва інтересів.
Практика місцевого самоврядування і ризики прихованого лобіювання
Окрему увагу автор приділяє ситуаціям, коли фактичне представництво приватних інтересів здійснюється під виглядом захисту суспільного інтересу.
У дослідженні зазначається, що органи місцевого самоврядування регулярно стикаються з подібними випадками. Як приклад наведено аналіз електронних петицій Київської міської ради, який, на думку автора, свідчить про існування практик прихованого лобіювання, коли приватний або корпоративний інтерес маскується під суспільно важливу ініціативу.
Саме такі ситуації демонструють, що формальних критеріїв чинного законодавства не завжди достатньо для належної правової оцінки конкретних механізмів впливу на органи публічної влади. Тому питання предмета лобіювання безпосередньо пов’язане із необхідністю подальшого вдосконалення законодавства та формування єдиної правозастосовної практики.
Комерційний і суспільний інтерес: одна з ключових проблем нового законодавства
Центральне місце у дослідженні Володимира Бондаренка займає питання розмежування комерційного та суспільного інтересу. Саме цей критерій, на думку автора, сьогодні визначає межі застосування Закону України «Про лобіювання» та водночас породжує найбільшу кількість практичних проблем.
Автор звертає увагу, що законодавець пов’язує лобіювання із захистом комерційного інтересу, який виникає внаслідок здійснення господарської діяльності. При цьому навіть широке тлумачення комерційного інтересу, запропоноване Національним агентством з питань запобігання корупції, все одно ґрунтується на його зв’язку саме з комерційною діяльністю. У поєднанні з обмеженим предметом лобіювання це істотно звужує сферу застосування спеціального закону.
Для ілюстрації цієї проблеми автор звертається до міжнародної практики та прикладів із діяльності українського бізнесу. Зокрема, зазначається, що реалізація соціальних, благодійних або екологічних проєктів може одночасно мати суспільний ефект і позитивно впливати на ділову репутацію компанії, популяризацію бренду чи її економічні результати. За таких умов провести чітку межу між суспільним та комерційним інтересом виявляється непросто.
На думку автора, саме така конструкція законодавства створює значну «сіру зону» правового регулювання. Окремі форми впливу на органи місцевого самоврядування можуть фактично переслідувати приватний або корпоративний інтерес, однак формально не підпадати під ознаки лобіювання, визначені законом.
Адвокація та лобіювання: де проходить межа?
Ще одним важливим аспектом дослідження є розмежування адвокаційної діяльності та лобіювання.
Автор зазначає, що на практиці ці поняття нерідко ототожнюються, хоча їх правова природа є різною. Основним критерієм такого розмежування, на думку Володимира Бондаренка, має бути не коло суб’єктів або факт здійснення господарської діяльності, а характер інтересу, який захищається.
Суспільний інтерес, як наголошується у статті, має загальний, неперсоналізований характер і спрямований на задоволення потреб невизначеного кола осіб. Натомість лобіювання передбачає представництво конкретного приватного або комерційного інтересу. Саме ця ознака, на думку автора, може стати базовим критерієм нормативного відмежування адвокаційної діяльності від лобіювання.
Разом із тим автор звертає увагу, що у практиці місцевого самоврядування нерідко виникають ситуації, коли комерційний інтерес маскується під суспільний. Зокрема, це може відбуватися через механізми електронних петицій, інформаційних кампаній або підтримки окремих муніципальних рішень. Такі випадки потребують особливої уваги як із боку законодавця, так і правозастосовних органів.
Висновки автора
Підсумовуючи дослідження, Володимир Бондаренко доходить висновку, що подальший розвиток законодавства про лобіювання має здійснюватися комплексно. Серед основних напрямів удосконалення автор називає гармонізацію нормативно-правових актів, уточнення понятійного апарату, перегляд підходів до визначення предмета лобіювання, розмежування комерційного та суспільного інтересу, а також врахування сучасних форм непрямого впливу на процес ухвалення рішень органами місцевого самоврядування.
На думку автора, лише за умови усунення існуючих законодавчих колізій можна забезпечити прозоре функціонування інституту лобіювання, належний контроль за представництвом інтересів та мінімізувати корупційні ризики у діяльності органів місцевого самоврядування.
Про автора
Володимир Володимирович Бондаренко — державний службовець, секретар Київської міської ради IX скликання, колишній радник та заступник Київського міського голови.
Повний текст наукової статті «Лобіювання у місцевому самоврядуванні: виклики впровадження та ризики для публічного врядування» опубліковано у фаховому науковому журналі «Публічне управління і політика», № 5 (21), 2026.
