Чому професійна спільнота government relations потрібна україні не менше, ніж інвестиції
Питання про те, хто і як представляє інтереси бізнесу перед державою, в Україні довго залишалося поза увагою в публічних дискусіях. Публічна нарада, яку 4 серпня провела в «Укрінформі» Національна асоціація лобістів України, поставила це питання в інший контекст: не як термінологічну суперечку про межі між GR і лобіюванням, а як питання розвитку державної політики. Виступи Віолетти Суханової – лобістки, експерта у сфері конфлікту інтересів та стратегічної взаємодії бізнесу і держави, а також Сергія Прохорова – Першого віце-президента Українського союзу промисловців і підприємців, дали підстави стверджувати: спроможність країни ефективно вести діалог бізнесу й влади – це фактор, від якого залежить темп і якість повоєнного відновлення української економіки.
Відбудова – це передусім якість рішень
Пан Сергій зазначив: щоб Україна після війни вийшла на стале зростання, їй потрібні в середньому 4,5% приросту ВВП щороку. Досягти цього можна двома шляхами – або підвищувати наукоємність робочих місць і впроваджувати технології, або просто нарощувати кількість працівників за рахунок трудової міграції, якої, за його оцінкою, знадобиться 4,5–5 мільйонів осіб – із ризиками, подібними до міграційних криз у Європі.
Саме тут, за логікою пана Прохорова, з’являється роль професіонал із зв’язків з органами влади: не людини з корисними контактами, а медіатора, здатного переконати керівництво бізнесу інвестувати в технології замість імпорту дешевої робочої сили. Прохоров пов’язав це з досвідом країн ЄС, де жодне важливе економічне рішення не ухвалюється без консультацій із роботодавцями. Будувати такий діалог спроможна лише людина з відповідною підготовкою – знанням законодавства, економічною грамотністю, володінням іноземними мовами. Інакше кажучи, якість повоєнного економічного курсу залежатиме не лише від рішень уряду, а й від кваліфікації посередників між владою і бізнесом.
Довіра як економічний ресурс
Якщо пан Прохоров показав, навіщо GR- професіонал потрібен економіці, то пані Суханова пояснила, чому без стандартів доброчесності ця функція не працюватиме. Доброчесність, за її словами, – не репутаційний бонус, а основа самого права брати участь у професійному діалозі: фахівець, який підміняє стратегію демонстрацією особистих зв’язків, підриває саму можливість бізнесу й держави довіряти одне одному.
А довіра – ресурс, критичний для країни, що потребує залучення інвестицій в умовах війни та повоєнної невизначеності. Суханова наголосила: управління стейкхолдерами – це аналіз архітектури ухвалення рішення, а не пошук «потрібної людини»; позиційні документи мають спиратися на перевірені факти й коректну аргументацію; регуляторний супровід має бути проактивним, а не реагувати постфактум. Разом ці елементи формують систему – аналітика, комунікація, регуляторна експертиза й доброчесність, без якої GR перетворюється на набір розрізнених контактів, що традиційно підживлював недовіру до відносин бізнесу й влади.
Разом ці два виступи дають цілісний аргумент: відбудова вимагає технологічної модернізації, яка можлива лише через якісний соціальний діалог бізнесу й держави, а цей діалог вимагає професіоналів, здатних вибудовувати аргументовану, доброчесну взаємодію.
Саме тому ініціатива Національної асоціації лобістів України щодо розробки професійного стандарту «Професіонал із зв’язків з органами влади» – логічне продовження місії асоціації: сформувати в Україні прозору й підзвітну культуру взаємодії бізнесу, держави та суспільства
