Світові моделі лобізму та вибір моделі для України: другий рік розвитку інституційного лобіювання

Автори
Кожура Людмила Олександрівна — доктор юридичних наук, професор
Шевчук Олексій Анатолійович — PhD, адвокат, Голова Правління НАЛУ
Чорна Вікторія Григорівна — доктор юридичних наук, професор

Вступ

Другий рік розвитку інституту лобіювання в Україні — це вже не етап дискусій про легалізацію, а етап вибору траєкторії. Якщо на старті головним завданням було визнати лобізм як легітимний інструмент впливу на державну політику, то зараз питання стоїть значно жорсткіше: якою саме буде українська модель цього інституту.

Світова практика не дає універсального шаблону. Лобізм у різних країнах розвивався разом із політичними інститутами, культурою взаємодії між державою і бізнесом та рівнем довіри до влади. Саме тому механічне копіювання будь-якої моделі не лише неефективне, а й потенційно небезпечне. Водночас ігнорування міжнародного досвіду означало б повторення чужих помилок.

У цьому контексті другий рік розвитку інституту лобіювання в Україні є моментом, коли формується не просто законодавство, а архітектура взаємодії інтересів у державі.

Лобізм як інституція: українська проблема

Україна тривалий час жила в парадигмі фактичного лобізму без формального визнання. Інтереси бізнесу, галузей і окремих груп впливали на політику, але цей вплив не мав прозорих правил. Відсутність правового статусу створювала сприятливе середовище для тіньових механізмів, де ключову роль відігравали не аргументи, а доступ до прийняття рішень.

Ця проблема чітко зафіксована і в наукових дослідженнях: відсутність регулювання обмежує прозорість та посилює корупційні ризики .

Отже, питання не в тому, чи потрібен лобізм Україні — він уже існує. Питання в тому, чи стане він інституційним і прозорим, або залишиться тіньовим і вибірковим.

Американська модель: лобізм як контрольований вплив

Сполучені Штати побудували найбільш формалізовану систему лобізму, де ключовим принципом є повна прозорість. Лобіст не може діяти поза системою: він зобов’язаний зареєструватися, декларувати клієнтів, звітувати про витрати і контакти з посадовцями.

Це створює ефект повної видимості: суспільство знає, хто і з якою метою впливає на політику. Така модель інтегрує лобізм у демократичний процес і робить його частиною публічної політики, а не кулуарних домовленостей.

Водночас ця система має і зворотний бік. Висока вартість лобістської діяльності фактично підвищує бар’єр входу, що дає перевагу великим корпораціям. Таким чином, формальна прозорість не завжди гарантує рівність впливу.

Для України ця модель цікава як приклад інституційної дисципліни, але її пряме копіювання без адаптації може призвести до концентрації впливу в руках фінансово сильних гравців.

Європейська модель: політика як процес консультацій

Європейський Союз пропонує іншу логіку — не жорсткий контроль, а структурований діалог. Лобізм тут розглядається як механізм включення різних груп інтересів у процес вироблення політики.

Ключовим елементом є постійні консультації між владою, бізнесом і громадянським суспільством . Політичні рішення формуються не лише в кабінетах, а в процесі публічних обговорень, де кожна сторона має можливість представити свою позицію.

Ця модель ближча до українського контексту, особливо з урахуванням євроінтеграційного курсу. Вона дозволяє уникнути монополізації впливу і створює більш збалансовану систему прийняття рішень.

Однак її слабкість полягає в складності та повільності процедур, що може бути критичним у період швидких трансформацій, які переживає Україна.

Канадська модель: баланс між контролем і довірою

Канада фактично поєднала елементи американської та європейської систем. Тут також існує обов’язкова реєстрація лобістів і звітність, але особливу роль відіграє етичний компонент та інституційний нагляд.

Важливим елементом є так званий “cooling-off period”, який обмежує можливість колишніх посадовців одразу переходити в лобізм . Це дозволяє мінімізувати конфлікти інтересів і зменшити ризики “револьверних дверей” між владою і бізнесом.

Канадська модель виглядає найбільш збалансованою з точки зору поєднання прозорості, етики і функціональності. Саме тому вона часто розглядається як найбільш релевантна для країн із перехідною демократією.

Британський підхід: роль суспільства і медіа

Велика Британія демонструє менш формалізований підхід, де значну роль відіграють не лише інститути, а й політична культура. Лобізм тут значною мірою базується на громадських кампаніях, медійному тиску і публічній дискусії .

Ця модель працює там, де існує високий рівень довіри до інституцій і розвинене громадянське суспільство. Для України вона цікава як додатковий елемент, але не може бути базовою через інші стартові умови.

Український вибір: копіювати чи конструювати

Наукові підходи прямо вказують, що Україні доцільно формувати власну модель, поєднуючи міжнародний досвід із національними особливостями .

Це означає відмову від спокуси “взяти готове рішення” і необхідність складнішої роботи — конструювання системи з кількох елементів.

Український контекст унікальний:
післявоєнна відбудова, висока роль міжнародних партнерів, необхідність швидких реформ і одночасно боротьба з корупцією. У таких умовах модель лобізму має бути не просто прозорою, а функціональною.

Другий рік як точка інституційного вибору

Саме другий рік є визначальним, тому що на цьому етапі:

• формується практика застосування норм
• визначається баланс між контролем і доступом
• закладається рівень довіри до інституту

Якщо система буде надто жорсткою — вона піде в тінь.
Якщо надто м’якою — втратить довіру.

Тому оптимальним виглядає гібридний підхід: прозорість американського типу, інклюзивність європейського процесу, етичні запобіжники канадської системи та елементи громадського контролю.

Висновок

Україна не стоїть перед вибором між США, ЄС чи Канадою. Вона стоїть перед вибором між ефективною і неефективною моделлю.

Інституційний лобізм може стати одним із ключових механізмів модернізації держави, але лише за умови, що він буде:

• прозорим
• підзвітним
• інклюзивним
• адаптованим до українських реалій

Другий рік розвитку — це момент, коли цей вибір ще можна зробити усвідомлено. Далі модель почне відтворювати саму себе.

І саме зараз вирішується, чи буде лобізм в Україні інструментом розвитку, чи залишиться інструментом впливу для обраних.